Сьогодні поговоримо про розлади психіки, спричинені вживанням алкоголю.
У МКБ 10 – це розділ F10 (F10.0 – F10.9) Психічні та поведінкові розлади, спричинені вживанням алкоголю. Є оновлення УМКБ11, але вони не відрізняється у даних. До них відносять –
- стан гострої інтоксикації,
- згубне вживання,
- синдром залежності,
- синдром відміни або абстинентний синдром,
- абстинентний синдром з делірієм (з «білою гарячкою»),
- психотичний розлад (психоз), амнестичний синдром та інші.
У клінічному аспекті алкоголізм і алкогольна залежність досить широко висвітлені в літературі. Багатопричинність даного розладу знайшла відображення в чисельних концепціях патогенезу (механізми виникнення та розвитку) алкогольної залежності. Це і концепції «алкогольної особистості», концепції «алкогольної родини», концепції «вади», концепції «соціального контролю», концепції компенсації міжособистісних дефіцитів і первинної міжособистісної залежності і тощо.
Але загалом, фактори що ведуть до розвитку алкогольної залежності, можна умовно розділити на дві основні групи:
– Причини, що криються в аномаліях особистості та особливості організму індивіда (спадкові, конституціональні, обмінні, психологічні та інші).
– Причини, закладені в житті суспільства (соціальні, економічні та соціально-психологічні).
деталі про причини і міфи, які сприяють розвиткові цього явища на нашій вебсторінці.
Алкоголізм — це довготривала, прогресуюча, невиліковна хвороба мозку, що призводить до деградації, а у подальшому — до смерті. Більшість українців мають помилкове уявлення про алкоголізм і вважають, що алкоголік — це той, що валяється у канаві, риється у смітнику, у грязюці з голови до ніг. Але серед алкоголіків є багато заможних людей, які п’ють найдорожчі напої — витримані віскі, дорогі коньяки… Спробуємо спростувати найпоширеніші міфи про алкогольну залежність, які існують в нашому суспільстві:
Міф – Вживаю алкоголь, бо це моє бажання, жодних проблем в цьому не бачу. Як тільки захочу кинути – перестану вживати. Якщо мова йде про алкогольну залежність — то це хвороба мозку, у якому під впливом етилового спирту відбуваються розлади регуляції роботи нервових клітин. Як наслідок, у першу чергу порушується психічна функція саморозпізнавання свого стану. Через це жоден алкоголік не визнає того, що він має проблеми з алкоголем.
Міф – Якщо вживати алкоголь малими дозами, то вживання є безпечним. Така безпека відносна. Таке вживання алкоголю називається «керованим». Важливо розуміти, що у житті бувають випадки, коли одна-дві дози алкоголю вже забагато: за кермом, під час вагітності, під час вживання ліків, за наявності алкогольної або наркотичної залежності, під час індивідуального несприйняття алкоголю.
Міф – Залежними від алкоголю стають лише слабовольні люди? Ні. Ризиковане вживання (зловживання) залежить від ставлення людини до вживання, тобто з якою метою і скільки людина випиває. Навіть емоційно сильна людина може стати залежною від алкоголю, якщо буде використовувати алкоголь, як спосіб вирішення життєвих проблем.
Міф – Люди, залежні від алкоголю, – це здебільшого «вуличні волоцюги»? Ні. Алкогольна залежність виникає і у людей соціально збережених, які мають сім’ю та працюють. Але алкогольна залежність поступово може привести людину до соціальної дезадаптації та проблем, пов’язаних з фізичним та психічним здоров’ям.
Міф – В мене такий сильний характер, що я ніколи не стану залежним від алкоголю. Як вказують різні дослідження, серед залежних людей є люди з різними типами характеру та темпераменту. На формування алкогольної залежності більше впливають відповідні події та тип поведінки, а не сам по собі тип характеру.
Міф – алкоголь поліпшує травлення? Ні. Алкоголь запалює та пошкоджує слизові оболонки, порушує роботу стравоходу, ускладнює всмоктування їжі, крім того, негативно впливає на функції органів, від яких залежить правильний процес травлення.
Міф – Те, що на ранок після вживання болить голова – це нормально, у всіх така реакція. Ознаки інтоксикації (отруєння) організму та похмілля в нашому суспільстві, найчастіше, не викликають осуду!, тому проблемами зі здоров’ям після вживання можуть нехтувати. Людина, як правило, не звертає уваги на проблеми, що виникають на ранніх етапах зловживання. Погане самопочуття після надмірного вживання алкоголю варто сприймати як сигнал небезпеки щодо можливої появи алкогольної залежності.
Міф – Невелика кількість вживаного алкоголю не заважає керувати автомобілем. Керування транспортом несумісне навіть з невеликою дозою алкоголю. Невеликі дози викликають у водія суб’єктивне почуття підвищеної точності руху. Насправді алкоголь впливає на зорову й моторну координацію, погіршує внутрішнє відчуття реального часу, знижує працездатність водія та функціонування стану ЦНС. Під дією алкоголю у людини знижується швидкість реакцій та обмежується поле зору. Керування транспортом у нетверезому стані є злочином. Слід зазначити, що 80-90% «нетверезого» травматизму припадає не на осіб з алкогольною залежністю, а на формально здорових людей, але які вживають алкоголь надмірно.
Міф – Алкоголь добре зігріває в холодну пору року Ні, але алкоголь на короткий час дає відчуття тепла, яке викликане надходженням теплої крові з організму до розширених судин. Розширені кровоносні судини пришвидшують обмін тепла з навколишнім середовищем і тим самим його втрату. Охолоджена кров повертається до внутрішніх органів, порушуючи при цьому їх функції. Звідси і часті простуди. Вживання алкоголю більше охолоджує організм, ніж зігріває його через підвищення периферичної циркуляції крові.
Міф – В спекотні літні дні слабоалкогольні напої добре втамовують спрагу. Якщо людині хочеться пити, будь-який прохолодний напій допоможе їй подолати це неприємне відчуття. Але разом з цим алкоголь виводить воду з організму, тому спрагу алкогольні напої не втамовують, а швидше підвищують.
Людина, яка має алкогольну залежність, потребує, насамперед, психологічної реабілітації. Медична допомога надається з метою покращення фізичного стану пацієнта( наприклад, зняти симптоми похмілля, припинити стан запою – детоксикація). У Сполучених Штатах психосоціальне лікування розглядається як ключовий компонент програм лікування алкоголізму. При лікуванні розладів, що спричинені вживанням алкоголю, з певною ефективністю використовуються різноманітні психотерапевтичні втручання, серед яких когнітивно-поведінкова терапія, терапія мотиваційним посиленням, поведінкова терапія, подружня і сімейна терапія, короткотривалі інтервенції і 12-кроковий тренінг. Домінуючим підходом є участь у спільноті Анонімних алкоголіків (AA), або професійних лікувальних програмах, що базуються на принципах 12 кроків AA. Хоча не існує рандомізованих досліджень, аналіз програм лікування, що був представлений Відділом у справах ветеранів США, виявив, що пацієнти програм, класифікованих як 12-крокова терапія, мали більшу ймовірність утримання, за даними однорічного катамнезу, ніж будь-яких інших програм.
Головне для людини, залежної від алкоголю, – це не почати знову вживати алкоголь, тому що зміни, які відбулися в організмі під час зловживання алкоголем, залишаються на все життя (одна доза алкоголю може спричинити виникнення залежності відразу або поступово).
Основне, що треба пам’ятати — нешкідливого і тим більше корисного алкоголю не існує. Навіть ті алкогольні напої, що коштують дорожче і мають більш якісний склад, у великій кількості шкідливі для людини. Допустима добова норма чистого алкоголю для чоловіків складає 30 г (менше 2 пляшок пива, 100 мл горілки або 3 келиха сухого вина). Для жінок — 20 (менше 1,5 пляшки пива або 80 г горілки чи 2 келихи сухого вина).
Не втрачайте пильності, алкоголь підступний і небезпечний ворог, який гарно маскується та вміє чекати. Для того, щоб зменшити шкоду для здоров’я, вживаючи алкоголь НЕ забувайте про його підступність.
Деякі факти ризикованого вживання алкогольних напоїв можна побачити на інформаційному малюнку у пості.
Самостійно визначити наявність алкогольної залежності чи ризикованого вживання алкоголю можна за допомогою невеличкого скрініг-тест запропонований нижче.
1. Ви коли-небудь думали про те, щоб зменшити вживання алкоголю? Чи були у вас спроби вживати меншу кількість алкоголю?
2. Чи робили вам коли-небудь зауваження щодо вашого вживання алкоголю? Чи дратували вас коли-небудь зауваження щодо вашого вживання алкоголю?
3. Ви коли-небудь відчували провину щодо вчинків, зроблених у стані сп’яніння?
4. Чи вживали ви коли-небудь зранку алкоголь, щоб краще почуватися та зняти тремтіння у руках?
Результат: якщо на два та більше запитань ви дали позитивну відповідь, вам варто пройти обстеження та отримати фахові рекомендації у лікаря.
Люди зловживають алкоголем, наркотиками і ви про це не знаєте. Допомогти близьким чи знайомим можна озброївшись знаннями. Всі “алкоголіки” і “наркомани” – це люди! Запобігати захворюванню ефективніше, легше та дешевше, ніж лікувати. Відповідальне ставлення до власного здоров’я може забезпечити кращу якість життя. Життя та здоров’я – це найцінніші скарби, які ви маєте.
Профілактика тютюнопаління!
Тютюнопаління – один з найбільш поширених видів побутової токсикоманії, найбільш поширена у всьому світі шкідлива звичка. Залежність від тютюну внесено в Міжнародну класифікацію хвороб. Нікотин є своєрідним стимулятором нервової системи, що має патологічний вплив на організм особливо у розвитку ракових хвороб.
Кожні 8 секунд на земній кулі помирає людина з цієї причини. Якщо відношення до тютюнопаління не зміниться, то за прогнозами експертів у 2030 році з цієї причини буде помирати понад 10 млн. чоловік. Вживання тютюну відбувається через органи дихання. Тому перш за все страждає легенева система: повітряні шляхи і легенева тканина. Легені у 80% курців чорного кольору. Якщо починати курити у віці 12-13 років, то у 67% у тридцятирічному віці можна мати таке захворювання як емфізема легенів. Тютюнопаління є причиною 90% усіх випадків захворювань на рак легенів. Найбільше страждає від тютюнопаління репродуктивна функція людини. Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево – судинну систему. У всіх хто палить, частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно швидше зношується. У 12-13 разів частіше трапляються захворювання серця: серцева недостатність, інфаркт міокарду, стенокардія, звуження судин. До 40% усіх смертних випадків від ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту пов’язані з палінням сигарет. Також негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров’я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети.
Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей. Тютюнопаління значно впливає на якість життя дітей, які починають курити з 8-10 річного віку, не доживуть до межі середньої тривалості життя в середньому на 6-8 років; 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років менше за ту, яка немає такої звички; 35- річний курець проживає на 7 років менше, ніж чоловік , який не палить. Німецький професор Танненберг підрахував, що у наш час смертельний випадок на мільйон чоловік виникає у результаті :
- авіакатастрофи – один раз на 50 років;
- вживання алкоголю – раз на 4-5 днів;
- автокатастрофи – раз на 2-3 дні;
- паління – кожні 2-3 години.
Кожна цигарка скорочує життя людини у середньому на 12 хвилин. У курців рак легень буває в 20 разів частіше, ніж у некурців. Під час сходження на Памір на висоті 5000м. один з альпіністів знепритомнів. Він був єдиним курцем. Серед космонавтів та спортсменів немає жодного курця.
Чому паління так поширене в сучасному світі, і чому люди палять?
Ми живемо в складному світі, який постійно випробовує нас на міцність. Здорова, сильна духом людина розуміє, що життя – це боротьба і по-філософськи ставиться до тимчасових труднощів. Емоційно слабка і духовно незріла людина панікує перед проблемами, відчуває тривогу, непевність, а тютюн, як і алкоголь, так і наркотики є універсальними протекторами: залежно від потреби розслабляють або стимулюють нервову систему, підвищують судинний тонус, дають почуття задоволення, при цьому не вимагаючи жодного напруження, вольової боротьби, цілеспрямованої, тривалої праці над собою і своїм життям. Здорова, сильна духовно та інтелектуально людина одержує задоволення від життя через серце, мозок, через боротьбу і перемоги. Вона не потребує ніякої «хімічної радості».
Неправильне харчування, його причини та наслідки
За статистичними даними, хвороби спричинені неправильним харчуванням (ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія, атеросклероз, захворювання серця, рак) зумовлюють понад 2/3 загальної захворюваності та близько 86% смертей українських громадян. За даними МОЗ України, понад 50% українців нині мають надмірну вагу або ожиріння, а середня тривалість життя пересічного українця на 10 років нижча, ніж жителів європейських країн. На думку фахівців міністерства, існує безпосередній зв’язок цих проблем із неправильним харчуванням.
До причин нездорового харчування можна віднести напружений ритм життя, психологічні особливості кожної людини, якість їжі. Не варто забувати, що кожна людина неповторна і унікальна, тому окремі фактори неправильного харчування бувають чітко індивідуальними. Нижче ми перерахуємо ті, які зустрічаються найчастіше:
1. Фастфуд. Швидка їжа в наш час дуже популярна. Багатьох людей приваблює невелика вартість цієї їжі, швидкість приготування і її оригінальні смакові якості. Таку їжу дієтологи вважають еталоном неправильного харчування, вона містить дуже мало корисних речовин і вітамінів. А без корисних компонентів, як відомо, неможливе повноцінне функціонування організму. У фастфуді багато жирів, вуглеводів і цукру, а в процесі приготування такої їжі утворюються шкідливі канцерогени та інші компоненти, які ніяк не назвеш корисними. Всі ці шкідливі речовини поступово відкладаються в організмі у вигляді жирових клітин. Якщо при неправильному харчуванні ви ведете малорухливий спосіб життя, то це прямий шлях до ожиріння.
2. Переїдання. Досить часто ми з’їдаємо значно більше їжі, ніж потрібно організму. Деякі люди неправильно харчуються просто від нудьги. Схильні неправильно харчуватися і люди, які перебувають у стані депресії або стресу. Людина навіть і не підозрює, якому навантаженню піддає свій організм, адже всі органи працюють у посиленому режимі.
3. Вживання цукру та солі у великих кількостях. Надмірне вживання цукру та солі сприяє затримці рідини в організмі, розвитку сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань, ожиріння. В iдеалi доросла людина не повинна споживати бiльш нiж 50 грамів цукру – і сюди входить не лише солодкий пісок, що ми кладемо в чай, а й той, що міститься у тістечках, десертах, фруктах тощо та не більше 5 г солі на день.
4. Їжа перед книгою або телевізором. При прийомі їжі перед екраном комп’ютера, книгою або телевізором шлунковий сік виробляється в незначних кількостях, що уповільнює перетравлення їжі.
5. Недостатня кількість в меню фруктів і овочів. При невеликій (недостатній) кількості в раціоні фруктів і овочів розвивається авітаміноз, порушується рухова активність кишківника та його мікрофлора. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує кожного дня вживати в їжу не менше 400 грамів овочів та фруктів.
6. Неправильний сніданок або його відсутність. При відсутності сніданку організм втомлюється вже в першій половині дня, а в обід, як правило, прокидається «звірячий» апетит, і людина переїдає, що призводить до порушення метаболізму.
7. Їжа на ніч або ситна вечеря. Під час ситної вечері з’являється дискомфорт у животі, велике навантаження на травний тракт, що в кінцевому підсумку призводить до зниження апетиту у ранковий час. Дієтологи радять вечеряти не пізніше, ніж за 2-3 години до сну.
8. Вживання недостатнього об’єму рідини. Якщо вживати воду в недостатній кількості, то організм відчуває зневоднення, порушується обмін речовин, знижується імунітет. Для дорослої людини норма вживання води, на думку більшості медиків, коливається в межах 30-40 мл води на 1 кг маси тіла, тобто, при вазі 50 кг – це 1,5-2 л води.
Отже, при правильному харчуванні, ви значно поліпшите самопочуття та покращите якість свого життя.
ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОЗДОРОВЧОГО ЕФЕКТУ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Вплив недостатньої рухової активності на функції організму людини. Недостатня рухова активність (гіпокінезія або гіподинамія) негативно впливає на фізіологічні функції. Результати досліджень свідчать, що внаслідок гіпокінезії в експериментальних тварин спостерігаються різкі негативні зміни морфологічних та функціональних характеристик організму. Зокрема, відбувається розвиток захворювань, які характерні для старіючого організму – ішемічна хвороба серця, дистрофічні порушення внутрішніх органів, емфізема легень тощо. Людина може тривалий час жити за відсутності рухової активності, проте це призводить до значного погіршення рухових та вегетативних функцій. Серед так званих захворювань цивілізації, однією з причин яких є гіпокінезія, належить назвати серцево-судинні захворювання, атеросклероз, гіпертонію, ожиріння, ендокринні порушення, нейропсихічні захворювання. Гіпокінезія завжди супроводжується атрофією (зменшенням) та дегенерацією (переродженням) скелетних м’язів. М’язові волокна стають тоншими, вага та об’єм м’язів зменшуються. Наслідком атрофії стає зменшення сили, збудливості, витривалості м’язів. У дослідах на тваринах було показано, що за 30 днів повного припинення рухів м’язова сила зменшується на 30%, тривалість циклу скорочення м’яза зросла у 2 рази. При гіпокінезії спостерігається також порушення нервової координації діяльності м’язів. Спостерігається поява додаткових некоординованих рухів, надлишкові коливання тіла внаслідок зростання амплітуди відхилень його центру маси. Зміни у ЦНС призводять також до порушень координації рухових і вегетативних функцій, зменшення чутливості сенсорних систем, виникнення астенічного синдрому, який виявляється у швидкій втомлюваності, емоційній нестійкості, погіршенні сну та інших розладах Зменшення або припинення рухової активності призводить до виражених змін у функціонуванні вегетативних систем організму. Зокрема, спостерігається атрофія міокарда, зменшення розмірів серця, знижується СО та ХОК, об’єм циркулюючої крові, збільшується ЧСС у спокої та час кровообігу. Окрім того, зростає навантаження на серце, оскільки активно не функціонує ‘”м’язовий насос”. Процеси зовнішнього дихання характеризуються зменшенням ХОД, ЖЄЛ та низки її компонентів, зокрема дихального та резервних об’ємів. Зменшується економність функціонування вегетативних систем, унаслідок чого стандартні навантаження викликають значно більше зростання функцій організму. Загальним наслідком гіподинамії є зменшення функціональних резервів вегетативних систем, що призводить до підвищення ризику розвитку їхньої патології внаслідок значного навантаження. У стані спокою під впливом гіподинамії спостерігається зменшення величини основного обміну на 5-20%. Спостерігається також зниження функцій залоз внутрішньої секреції, зокрема наднирників. Тривала гіподинамія погіршує здатність організму адаптуватися до фізичних навантажень та погіршує стійкість до хвороботворних факторів. На сьогодні наявний широкий експериментальний матеріал, який свідчить про позитивний вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат, центральну нервову систему, функції кровообігу, дихання, виділення, обміну речовин, теплорегуляцію, діяльність органів внутрішньої секреції. Зокрема, фізичні навантаження є одним із найефективніших засобів профілактики серцево-судинних захворювань які виникли внаслідок порушення обміну речовин, зокрема накопичення холестерину у плазмі крові, склеризації та зменшення просвіту судин. Установлено, що фізична активність знижує рівень холестерину у крові, збільшує кількість ліпопротеїнів високої щільності, запобігаючи розвитку атеросклерозу. У процесі адаптації до фізичних навантажень збільшується просвіт коронарних судин, спостерігається зменшення артеріального тиску при гіпертензії середнього ступеня. Організм тренованих людей також легше витримує стреси, які провокують розвиток серцево-судинних захворювань. Заняття фізичною культурою сприяють також профілактиці ожиріння. Висока потреба в енергії, яка виникає під час фізичних вправ, особливо в зоні великої та помірної потужності, сприяє використанню жирів як субстрату енергозабезпечення, що зменшує їхні запаси у депо. Є також дані про сприятливий вплив фізичних навантажень на обмін вуглеводів, зокрема, вони можуть навіть полегшувати перебіг цукрового діабету. За даними А.В.Коробкова, попередня тренованість зменшує можливість розвитку пухлин і підвищує опірність організму щодо новоутворень. Також зростає здатність організму знешкоджувати перероджені клітини. Фізичні тренування та загартовування підвищують ефективність спеціальних методів лікування ендокринних і нейропсихічних порушень. Сприятливий вплив засобів фізичної культури у цьому разі обумовлений нормалізацією обміну речовин і стимулюючим та стабілізуючим впливом на нейро-ендокринну регуляцію функцій. Завдяки фізичному тренуванню значно поліпшується координація нервовою системою рухових і вегетативних функцій, підвищуються функціональні можливості багатьох органів і систем органів, зростають функціональні резерви організму.